Текст RIZUPS – ѕроти вс≥х стих≥й

ѕрисп≥в:
—еред с≥рих дн≥в ≥ людських гр≥х≥в,
’тось знайшов себе, а хтось — загубив.
Ўл¤х тернистий м≥й, проти вс≥х стих≥й,

ƒумки розс≥¤лись в мен≥, наче в≥д сильного в≥тру,
Ѕув грудень м≥с¤ць, та мороз намалював на в≥кнах.
ѕовпало лист¤ «траг≥чно», ус≥ розб≥глись по справах,
ј ¤ закутавс¤ у мр≥¤х — Їдине, що ¤скраве!

÷≥каво: «„ому ¤ вир≥шив про це згадати?»
ј не закинув у пил в римован≥ трактати?
я загл¤нув у дзеркало, ≥ кр≥м червоних очей,
ѕобачив погл¤ди, розчарованих людей.

ћр≥њ моњх близьких, ¤к≥ не зб≥глис¤ з моњми,
« недобудованих мур≥в, ¤ залишив руњни.
≤ мр≥њ тих, ¤к≥ ненавид≥ли вс≥м нутром,
“е, що ¤ роблю в≥д органа, ¤кий п≥д п’¤тим ребром.

я не став л≥нгв≥стом, ну ≥ не дипломатом,
ј з математики лише використовую мати,
ј вс≥ пророцтва про великого юриста,
ѕ≥сл¤ моњх д≥¤нь розлет≥лис¤ з≥ свистом.

я не граю на скрипц≥, ¤ не Ї в≥ртуозом,
’оч ≥ не став спортсменом, в пр≥ор≥тет≥ розум.
я не журнал≥ст, на жаль ≥ не ≥сторик,
Ќе став х≥рургом, хоч моњ слова л≥кують хворих.

ѕрисп≥в:
—еред с≥рих дн≥в ≥ людських гр≥х≥в,
’тось знайшов себе, а хтось — загубив.
Ўл¤х тернистий м≥й, проти вс≥х стих≥й,
’ай веде мене до зд≥йсненн¤ мр≥й!

Ўл¤х тернистий м≥й, проти вс≥х стих≥й,
’ай веде мене.

∆итт¤ — це, ¤к картина, нев≥домого художника,
¬с≥м байдуже на автора, хоча неможна так!
’тось милуЇтьс¤, а хтось бачить недол≥ки,
÷е, ¤к дають тоб≥ у приклад твоњх однол≥тк≥в.

“епер це схоже на «–ад¤нське загартуванн¤»,
“ипу — навчанн¤ ≥ ще м≥льйон раз≥в навчанн¤!
ј ще: червоний диплом ≥ золота медаль,
“а ¤ зробив ≥накше, на щаст¤, чи нажаль.

≤ не зд≥йснилась мр≥¤, ¤ не став банк≥ром,
ЌемаЇ своЇњ квартири ≥ дивану з≥ шк≥ри.
я не жал≥ю, що не слухав таких порад,
я йшов за мр≥Їю, не огл¤даючись назад.

’тось бажав нещаст¤, хтось хот≥в кращоњ дол≥,
ј хтось хот≥в, щоб ¤ зв¤зав своЇ житт¤ з футболом.
“а нав≥ть програш приЇмний, ¤кщо ти вибрав шл¤х,
ј перемога не в чужих, а у твоњх руках.

ѕрисп≥в:
—еред с≥рих дн≥в ≥ людських гр≥х≥в,
’тось знайшов себе, а хтось — загубив.
Ўл¤х тернистий м≥й, проти вс≥х стих≥й,
’ай веде мене, хай веде мене.

ƒо зд≥йсненн¤ мр≥й, на перек≥р в≥тру,
Ќа перек≥р в≥тру…
“и крила розкрий, лети на св≥тло, на св≥тло.

—еред с≥рих дн≥в ≥ людських гр≥х≥в,
’тось знайшов себе, а хтось — загубив.
Ўл¤х тернистий м≥й, проти вс≥х стих≥й,
’ай веде мене до зд≥йсненн¤ мр≥й!

—еред с≥рих дн≥в.
’тось знайшов себе, а хтось — загубив.
Ўл¤х тернистий м≥й, проти вс≥х стих≥й,
’ай веде мене до зд≥йсненн¤ мр≥й!