Текст Скрябін – Ўукав св≥й д≥м

¬≥нками ≥з неба на нас вниз падав сн≥г.
“ак тихо, ¤к стар≥сть, накрив прим≥тивний св≥т.
“ак тихо, ¤к стар≥сть, прийшла зима, зима, зима.
ѕ≥дступно, ¤к стар≥сть, прийшла зима, зима, зима.

 олись давно п≥шов ¤ шукати д≥м,
«ал≥з високо в гори Ц там н≥хто не знав де в≥н.
’олодний в≥тер т≥льки на дороз≥ став
I так мен≥ сказав, так в≥н сказав

ѕрисп≥в:
Ќе треба було йти далеко,
Ќе треба було йти так довго.
«емл¤, де б≥гав ти маленьким,
™ твоњм домом.

я не послухав в≥тру ≥ спустивс¤ з г≥р,
ѕ≥шов спитати в мор¤ Ц може знаЇ про м≥й д≥м.
“а т≥льки засм≥¤лись хвил≥ з моњх сл≥в,
I десь далеко було чути њх нехитрий сп≥в.

ѕрисп≥в:
Ќе треба було йти далеко,
Ќе треба було йти так довго.
«емл¤, де б≥гав ти маленьким,
™ твоњм домом.

’одив ¤ довго Ц вс≥х кругом за д≥м питав,
ј з неба сн≥г, а з неба вже мо¤ зима.
—тарий м≥с¤ць головою закивав,
I так мен≥ сказав, так сказав.

¬≥нками ≥з неба на нас вниз падав сн≥г.
“ак тихо, ¤к стр≥сть, накрив прим≥тивний св≥т.