Текст VovaZIL’vova – Покоління

Покоління планокурів, яке тішиться тільки тим, що скурює стільки плану, що аж в очах стоїть дим.
Відповідні цьому жести, міміка і поведінка, таке враження, що тоді їм подавали мозку половинку:
Відсутні інтереси, мрії, прагнення і надії, думка про ще одну хавку – єдине, що тебе гріє,
Ставишся до цього просто, бо всі так роблять, але тебе дурять і ти стаєш громадянином покоління планокурів.

Покоління профнепридатних заср*нців, які мутять хр*н знають що, а потім взривається Чорнобильська станція.
Учбові ракети пускаємо, то в будинок, де живуть люди, то в літак, пасажири якого більше жити не будуть.
Хотіли зробити авіа шоу, вийшла братська могила, пілоти повимахуватись хотіли, сотні людей замочили.
Дипломи про вищу освіту дають дебілам непрацездатним, які і є основою покоління профнепридатних.

Покоління прост*туток торгують душею і тілом, за все розраховуються натурою, з ними все зрозуміло.
«Не твоє діло!» — можливо скаже хтось з них, вареха, попустись і перестань творити гріх,
На роботу треба влаштуватись, закосила під дуру, розставила ноги, відп*рдолили усі дзюри,
Береш в рот, щоб отримати 5 гривень прибутку, що робити, коли навколо покоління прост*туток?

продажних політиків, які нас опікають, начебто допомагають, а насправді в д*пі мають свій народ,
Власну країну, не стидаючись, обкрадають, грабують нас на мільйони і закордони втікають.
Дилетанти при владі вирішують долю свого народу, а народ дуже часто характеризує їх словом «уроди».
Хочуть від нас любові, як до героїв відважних, поясніть, як поважати політиків продажних?

Покоління п’яниць, горілку п’єте, як просту воду, знищуючи духовну вроду свого власного народу,
Називаєте цей маразм гордістю національною, перетворюєте у свято таку дурницю банальну.
Невже не розумієте, любов до зла знищить вас, краще б ви пили народний напій, який називається квас.
Та нє! Верх беруть інстинкти і бажання ниць, алкогольний бізнес процвітає серед покоління п’яниць.

Покоління пофігістів, яким буквально наср*ти,  на те, що робиться навколо них, було б де поспати.
«Моя хата скраю! Я нічого не знаю!» – це їхнє кредо, вислів, який про них все розповідає,
Якщо їх це не стосується, їх це не зачипає, не моє, не шкода. — Отака в них байдужа мода.
Їх не цікавлять хороші і не торбують погані вісті, бо всі вони належать до покоління пофігістів.